Як аналіз правових потреб громадян допоможе формувати державну політику
Нещодавно відбулася презентація соціологічного дослідження правових потреб та проблем в українських громадах. Дослідження проводилося Київським міжнародним інститутом соціології за ініціативи Міжнародного Фонду «Відродження» протягом січня-травня 2018 року у славних населених пунктах Херсон, Сєвєродонецьк, Жовті Води та Соснівка.
Результати дослідження показали, що половину опитаних турбувала принаймні одна правова проблема протягом останніх 3-х років, та лише 2 з 3 намагалися вирішити свої проблеми. При цьому, лише кожен другий звертався за професійною правничою допомогою. Найбільше громадян турбують питання захисту прав споживачів (16%), житлово-комунального господарства (12%), соціальних виплат та пільг (8%), медичного обслуговування (7%), трудових відносин (6%).
Чому дослідження потреб громадян є інструментом у процесі формування політики Уряду?
Тому що це допоможе міністерствам вирішувати саме ті проблеми, які хвилюють українців.
Раніше формування політики зазвичай виникало з суб’єктивного бажання щось зробити. При цьому, не визначалась проблема, яку слід вирішити, не враховувався майбутній вплив рішень, розстановка пріоритетів відбувалася наосліп. Як наслідок, результати мали точковий та несистемний характер.
Тепер все має бути інакше. Політики у певних сферах тепер мають стати основним продуктом діяльності міністерств. Формування державної політики відбувається за певним алгоритмом, який має умовну назву “цикл політики” і складається з таких етапів:
· формулювання проблеми;
· розробка політики [для вирішення проблеми];
· вибір і планування політики;
· реалізація політики;
· оцінка та перегляд політики.
І саме аналіз правових потреб українців має стати основою формулювання проблеми як елементу формування політик міністерств. Це дозволить мати у центрі урядової політики саме громадянина з його конкретними проблемами і конституційними правами.
Як це працюватиме?
До прикладу, окреслимо категорії, які опинилися серед лідерів правових потреб.
Це права споживачів, житлово-комунальне господарство, соціальні виплати та пільги, медичне обслуговування та трудові відносини.
Задоволення цих потреб пов’язано із такими конституційними правами, відповідно:
ч. 3 ст. 42 Конституції України: Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт…
Стаття 46 Громадяни мають право на соціальний захист…
Стаття 49 Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.
Стаття 43 Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Міністерства, що формують політики у цих сферах:
Мінагрополітики, Мінрегіонбуд, Мінсоц, МОЗ.
Таким чином, діяльність міністерств у зазначених сферах впливає на правові потреби українців. Недостатній рівень правової обізнаності громадян є викликом не лише для Мін’Юсту, але й для інших міністерств.
Візьмемо реформування медицини: воно призводить до зміни способів реалізації громадянами своїх конституційних прав на медичну допомогу, відповідно виникає значна потреба у правових консультаціях та правовій допомозі. Майже вдвічі зросла кількість звернень до Єдиного контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за минулий рік, зокрема і щодо реалізації медичних прав! Причому, зміст звернень і консультацій дозволяє доволі точно сформулювати конкретні питання і проблеми реалізації відповідної політики очима пересічного громадянина.
От і міжвідомча взаємодія, от і докладний зворотній зв’язок, який одночасно, має не лише ретроспективну цінність, а й перспективну: дізнатись, а які ж проблеми насправді хвилюють українців, що потребують вирішення через формування державної політики?
При цьому, декілька міністерств сприймаються українцями як “Уряд” чи “влада” — тому є сенс діяти скоординовано. І відштовхуватись у формуванні політики не переважно від власної візії міністерства, а найперше від конкретної правової потреби громадянина — про які його слід регулярно і в однаковий спосіб спитати.
Таким чином, дослідження правових потреб дозволяє одночасно:
(1) сформувати і уточнити конкретну проблему громадян, яку слід вирішити через формування державної політики, а іноді — і внаслідок;
(2) отримати зворотній зв’язок для моніторингу реалізації політики;
(3) регулярно і комплексно оцінювати вплив, як же спрацювала політика для задоволення потреб українців.
Вважаємо, що така оцінка правових потреб населення має відбуватись регулярно і в певний визначений спосіб — задля сталості.
Забезпечення постійного проведення такої оцінки може бути закріплено постановою Уряду.
Позитивний досвід має Національна поліція України, для якої на рівні закону визначено, що рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції. Так, постановою Кабінету Міністрів України було затверджено Порядок проведення оцінки рівня довіри населення до Національної поліції. Тобто, в основі формування політики діяльності Нацполіції є власне забезпечення потреб громадян.
Постанова Уряду щодо затвердження методології дослідження та аналізу правових проблем і потреб громадян дозволить:
· уніфікувати процеси формування політик у міністерствах;
· створити єдиний сталий механізм регулярного дослідження потреб громадян;
· забезпечити імплементацію потреб громадян у державну політику на всіх рівнях;
Що ми отримаємо у результаті: соціологія та інші інструменти дослідження правовіх потреб будуть використовуватись на постійній основі у визначений спосіб, що дасть змогу відстежувати динаміку реалізації державної політики. У результаті проведення таких досліджень Уряд знатиме про актуальні правові потреби українців, і відповідним чином формуватиме політики міністерств — задля забезпечення конституційних прав громадян. Основи такої методології вже розробляються у Директораті з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності Міністерства юстиції — спільно з колегами.
Колеги — долучайтесь!
Скорочена версія тут
