Міфи та реальність щодо захисту своїх прав у повсякденному житті

Протягом року в процесі формування державної політики у сфері доступу до правосуддя та правової обізнаності, Директорат з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності Міністерства юстиції України проводив, спільно з партнерами, дослідження (опитування, тестування) щодо правових знань і потреб українців. Аналізуючи те, що знають, або чого не знають українці, ми виокремили 8 найпопулярніших помилкових уявлень наших громадян про свої права та обов’язки. Розповідаємо, що є міфом, а що — реальністю захисту своїх прав у повсякденному житті.

1

Міф: Звернутись до юриста — дорого, вирішити мою проблему допоможе знайомий.

Реальність: за даними дослідження, для 37% громадян родичі та знайомі — є головним джерелом вирішення правової проблеми. В свою чергу, 80% тих, хто звернувся по допомогу до юриста (на платній чи безоплатній основі) вказали, що юристи найбільше допомогли у вирішенні їхньої проблеми.

Звернення до приватної юридичної компанії, або юриста безумовно буде ефективнішим, ніж до сусіда, який нещодавно мав схожу проблему. Але необов’язково це має бути дорого.

Багато хто забуває про те, що поряд з приватним сектором існує досить розгалуджена державна система безоплатної правової допомоги — 552 точки доступу. Первинна правова допомога (консультація) є доступною для всіх категорій населення. Вторинна допомога — захист, представництво інтересів у суді — доступне безоплатно певним категоріям налесення.

Безоплатну правову допомогу можуть надавати і інші провайдери, такі як громадські організації та юридичні клініки — з якими державна система безоплатної правової допомоги активно співпрацює. Громадські радники — інша важлива ініціатива, спрямована на покращення доступу до правосуддя для жителів сіл та невеликих міст. Допомогти ідентифікувати проблему та отримати інформацію у сфері сімейного права допоможуть Сімейні радниці.

Міністерство юстиції активно працює над спрощенням доступу до правосуддя для всіх громадян. І, як бачите, є кілька альтернатив послугам дорогих юристів. Хто проконсультує краще — знайомий чи юрист? Вирішувати, звичайно, Вам.

2

Міф: Державні органи не допоможуть вирішити мою проблему, я тільки згаю час.

Реальність: Уявлення продиктоване радянським минулим та стереотипом «державні органи — черги, бюрократія». Але держава змінюється, сучасними та зручними стають і державні сервіси, наприклад, онлайн будинок юстиції, послуга «шлюб за добу», отримання свідоцтва про народження у пологовому будинку. В 2018 році Міністерством юстиції відкрито 26 нових сучасних офісів європейського зразка “Open Space”, де українці можуть в комфортних умовах без черг, без хабарів, без годинних очікувань отримати найбільш популярні послуги у сфері реєстрації актів цивільного стану.

Крім того, в руках громадянина завжди є такий інструмент, як звернення та запити, за допомогою яких можна впливати на поліпшення діяльності відповідних органів, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Звернення громадянина має відповідати певній формі та розглядається відповідним органом у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.

Також особа може отримати будь-яку публічну інформацію. Для цього потрібно звернутися до відповідного органу (розпорядника інформації) із запитом на публічну інформацію, незалежно від того, стосується ця інформація її особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Розпорядник інформації має надати відповідь не пізніше 5 робочих днів з дня отримання запиту.

3

Міф: Краще нічого не робити, моя проблема вирішиться сама собою.

Реальність: За даними досліджень 32% проблем громадяни навіть не намагалися вирішити. Досить риторичне питання, адже залежить від людини і ситуації, але абсолютно точно — під лежачий камінь вода не тече, тож у проблеми більше шансів бути вирішеною, якщо ви зробите хоч щось. Як мінімім 50% громадян, які пробували вирішити проблему, цю проблему власне… вирішували!

От, наприклад, прямо зараз можете зателефонувати до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0(800) 213–103 і отримати консультацію щодо питання, яке Вас турбує.

До речі, у 2018 році зафіксовано:

• 295 910 звернень до Єдиного контакт-центру системи безоплатної правової допомоги;
• 42 572 звернення до call-центру Мін’юсту;
• 647 442 звернення до центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги та бюро правової допомоги.

В рамках загальнонаціонального правопросвітницького проекту «Я МАЮ ПРАВО!» ми працюємо над зміною пасивного відношення людей до своїх прав, навчаємо їх розуміти та захищати. Так, в 2018 році в рамках проекту по всій країні було проведено понад 741 тис. заходів, які зацікавили понад 2 млн людей. Важливо, що ми будуємо стійкі контакти з громадянами. Нові, цікаві події, які відповідають правовим потребам громадян спонукають їх звертатися до нас знову.

4

Міф: Охоронці можуть перевіряти мої особисті речі на виході з магазину.

Реальність: якщо в охоронця є підстави вважати, що ви щось вкрали, він може викликати поліцію.

Відповідно до статті 264 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особистий огляд та огляд речей може провадитись уповноваженими на те посадовими особами:

• Служби безпеки України,
• органів Національної поліції,
• органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів,
• Військової служби правопорядку у Збройних Силах України,
• воєнізованої охорони,
• цивільної авіації,
• митниці і органів прикордонної служби,
• центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції).

Особистий огляд може провадитись уповноваженою на те особою однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі.

Як ми бачимо, охоронця супермаркета немає в цьому переліку. В свою чергу, перевірка речей поліцейським також має бути здійснена відповідно до законодавства.

5

Міф: Якщо я ненавмисно зіпсував товар в магазині до його оплати, я маю купити товар.

Реальність: В статті 323 Цивільного кодексу України передбачено, що ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, тобто до купівлі товару — магазин. Якщо вдатись у глибші подробиці, то існують ще й стандарти безпечного розміщення товарів на полицях — і вони майже завжди не дотримуються! Що означає, що за товар, що падає, відповідає впершу чергу сам магаз.

Але це не означає, що ви не понесете покарання, якщо будете НАВМИСНО громити магазин в стилі Халка. Кримінальну чи адміністративну відповідальність за хуліганство ніхто не відміняв.

6

Міф: Роботодавець може звільнити мене через особисту неприязнь.

Реальність: ні, не може, якщо ви сумлінно виконуєте покладені на Вас трудові функції.

Роботодавець може звільнити особу на підставах, встановлених статтями 28, 40, 41, 45 та 147 Кодексу законів про працю України, зокрема:

• зміни в організації виробництва, підприємства;
• невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я;
• систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку;
• прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
• нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні.
• поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
• появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
• вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника;
• призову або мобілізації власника — фізичної особи під час особливого періоду;
• встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

У всіх випадках не допускається звільнення з ініціативи роботодавця:

• вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю;
• в період тимчасової непрацездатності працівника,
• у період перебування працівника у відпустці.

7
Міф: Право на адвоката за рахунок держави буває тільки в американських фільмах.

Реальність: Закон України «Про безоплатну правову допомогу» гарантує можливість для будь-якої особи, яка потребує захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу (юридичну консультацію), а також можливість деякої категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу (захист, представництво інтересів у суді).

Відповідно до закону, право на безоплатну вторинну правову допомогу мають певні категорії осіб, зокрема і затримані особи. У 2018 році було прийнято майже 75 тисяч рішень про надання безоплатної вторинної правової допомоги, це реальні справи і реальний захист.

8
Міф: Чоловік не понесе відповідальності за вчинене насильство в сім’ї.

Реальність: Міф стане реальністю, якщо замовчувати проблему.

Не зважаючи на те, що не тільки чоловік може бути кривдником в сім’ї, у 80% випадків постраждалою є жінка. За даними досліджень, щороку в Україні понад 600 жінок гинуть в результаті домашнього насильства. 1,1 млн українок зазнають фізичного насильства, лише 15,9% постраждалих звертаються до правоохоронців, 1% звертаються до медичних та соціальних працівників.

Важливим кроком у боротьбі із домашнім насильством стало прийняття Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Тепер, стосовно кривдника може бути винесено терміновий заборонний припис, який зобов’язує залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи терміном до 10 днів.

Інші можливі механізми захисту від домашнього насильства, які передбачені на законодавчому рівні — обмежувальний припис, взяття на профілактичний облік та проведення профілактичної роботи, а також направлення для проходження програми для кривдників. Ці заходи забороняють кривдникові мешкати з постраждалою особою в одному приміщенні та будь-яким чином взаємодіяти з нею на термін до 6 місяців.

Якщо дії правопорушника будуть кваліфіковані як адміністративне правопорушення, то йому на перший раз загрожує штраф від 170–340 грн, громадські роботи від 30 до 40 годин або ж адміністративний арешт на строк до 7 діб. У разі вчинення тих самих дій протягом року штраф може сягнути і 680 грн, тривалість громадських робіт збільшення 60 годин, а адміністративний арешт становитиме вже 15 діб.

Також, за домашнє насильство передбачена кримінальна відповідальність. У цьому випадку санкції значно суворіші, з тюремним ув’язненням. Зокрема, особі може бути присуджено громадські роботи на строк від 150 до 240 годин, арешт на строк до 6 місяців, обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на строк до 2 років. Але дані норми почнуть діяти з 11 січня 2019 року.

Для постраждалих від домашнього насильства держава гарантує безоплатну:

• правову допомогу: діти та особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, мають право на безоплатну вторинну правову допомогу. Знайти адреси центрів можна тут.
• психологічну підтримку: консультування, кризове та екстрене втручання, соціальний супровід, посередництво тощо) у центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, мобільних бригадах соціально-психологічної допомоги
• тимчасовий притулок: у центрі соціально-психологічної допомоги, кризовому центрі або притулку для жертв домашнього насильства.

У 2018 році Мін’юст продовжив впроваджувати ініціативу #ЧужихДітейНеБуває, спрямовану на боротьбу з економічним насильством над дітьми, яким роками не платили аліменти. В результаті першого та другого пакетів змін до законодавства, державним виконавцям стягнуто близько 4,5 млрд гривень на користь дітей, що в 2 рази більше, ніж за 2017 рік!

Якщо Ви стали свідком домашнього насильства щодо своїх близьких, рідних, знайомих, звертайтеся до поліції. Небайдужість може врятувати чиєсь життя.

Для отримання детальної консультації — телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0(800) 213–103.