5 завдань для захисту прав людини

Учора мали предметну розмову про стан реалізації стратегічних документів з прав людини.
Прикро, що в заголовки новин переважно пішла частина про цивільні одностатеві партнерства, в той же час я синтезував 5 завдань “Що зробити для ефективнішої реалізації плану дій, а отже — захисту прав людини”
1) моніторинг і оцінка реалізації Національної стратегії з прав людини
2) правопросвітництво щодо прав людини
3) тиск на місцях (п1 + п2 в регіонах, комунікація з радами)
4) бюджетування запланованих дій
5) зміни до законодавства

Докладніше:
(1) Сучасна реалізація державної політики має невідємний компонент моніторингу і оцінки впливу. Це дозволяє перконуватись, що втілюється саме те, що заплановано, і що результати діяльності мають сенс. Особливо важливо моніторити і оцінювати вплив виконання великих планів дій з багатьма виконавцями — якраз як План Дій. Вже з наступного кварталу, Директорат з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності здійснюватиме координацію виконання і підготовку звітування по новій методології. Це дозволить мати чіткі параметри для визначення “виконаності” заходу та реальних наслідків його виконання, що, в свою чергу, корисно для формування наступних стратегічних документів.

(2) До половини громадян вважають себе недостатньо обізнаними з правами людини та (або) щодо свої прав. Очевидно, що “предупрежен, значит вооружен” працює і в сфері прав людини. Саме тому МінЮст спільно з партнерами реалізовує правопросвітницький проект Я МАЮ ПРАВО, саме тому не менше, ніж на 10% більше громадян назвали себе більш обізнаними щодо прав порівняно з попереднім роком. У той же час, ще багато потрібно зробити, це завдання актуальне і для громадськості.

Тепер щодо так би мовити завдань, менш від нас залежних.

(3) ми тут звісно у бульбашці, але в регіонах ситуація з правами людини суттєво інша (не кажу гірша, але інша). Зокрема, і працівники органів влади інакше ставляться до прав людини, що впливає на виконання ними завдань. І органи самоврядування, депутати, не завжди надають потрібну вагу правам людини. Той же приклад 80ти звернень від місцевих рад щодо цивільного партнерства одностатевих пар — це обєктивна реальність. Яка може бути зміненою саме через постійний діалог, а не конфлікт. Так от дуже важливим я вважаю вести роботу саме на місцях розповідати про важливість прав людини для розвитку регіону. Це завдання насамперед — для місцевих ГО.

(4) значно додасть ефективності “привязка” окремих заходів Плану дій до бюджетування. Це стало трохи більш можливим у звязку із проголосованим минулого тижня законом 8044 середгьострокового бюджетного планування. Водночас, тут ще треба багато попрацювати, але ціль благородна: “поязати” конкретні дій, що потребують фінансування, із можливістю виділити фінансування саме на підставі стратегічного документу.

(5) найважче? Верховна рада не голосує деякі необхідні для виконання Плану дій законопроекти. Частково цю ситуацію можна виправити активнішою адвокацією (громадськість!), в той же час потрібно тверезо оцінити несприйнятність деяких ініціатив нинішнім складом парламенту — і готуватись до виборів. Де можна буде обирати депутатів із врахуванням їхньої позиції щодо конкретних прав людини та заходів задля їх реалізації.
***
окремо відзначу: все ще не склав думку щодо можливості офіційного оперування даними громадськості щодо дотримання прав людини. Скоріше — не є можливо. Думаю, не завадив би інструментарій для верифікації чи доказовості такої інформації від ГО.

Olena Ursu Olexandre Pavlichenko Ксенія Семьоркіна Олена СемьоркінаІрина Славінська Tetiana Beregova Benjamin Moreau Vadym PyvovarovYuriy Byelousov Tetiana Pechonchyk